Шляхова

     Шляхова — село в Україні, в Бершадському районі Вінницької області.
     Біля села виявлено залишки поселення трипільської культури. За переказами, село спочатку мало назву Кринички, тому що оселі перших поселенців нібито з’являлися у місцевості, багатій на природні криниці (їх сліди лишилися і до наших часів). Минули роки, і Кринички стали великим селом. Наявність води, левад приваблювала до себе чумаків, які їхали в Одесу та Крим по сіль і рибу. Це й зумовило нову назву — Шляхова.
     Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Шляхової в лавах Брацлавського полку брали активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Вони були учасниками селянсько-гайдамацького повстання 1734 року. 1768 року чимало шляхівчан влилося в загони Максима Залізняка.
     Важко жилося селянам під ярмом кріпосників. Трудове населення дуже терпіло від панщини, яка становила 5—6 днів на тиждень, злидарювало через постійні побори. Основна маса господарств не мала землі й робочої худоби. Одній поміщиці 1845 року належало 1556 десятин землі, а в користуванні всіх селян було 1023 десятини. Незважаючи на т. зв. інвентарні правила, введені урядом для Правобережної України в 1847—1848 рр., поміщики продовжували безкарно збільшувати панщину і зменшувати селянські наділи.
     Після скасування кріпацтва більшість шляхівчан так і не одержала землі, яка фактично залишилась у приватному поміщицькому володінні. Це викликало нову хвилю боротьби трудящих проти жорстокої експлуатації. На початку травня 1861 року близько 400 селян Шляхівського маєтку, який належав поміщикові Зенону Бжозовському, вирішили відбувати панщину тільки по одному дню з пішого і по два дні з тяглового селянського двору, а виконувати жіночу панщину та інші повинності відмовилися. Спроба поміщика з допомогою поліції та військового загону примусити селян підкоритися виявилася марною.
     Напередодні революції 1905—1907 рр. у Шляховій було 620 дворів і 2771 житель. Куркулям належало 2273 десятини землі, а переважній більшості селян — середнякам і біднякам — 2050 десятин. Землі не вистачало, тому майже все доросле населення Шляхової працювало на бурякових плантаціях поміщика. В роки першої російської революції селяни свій гнів проти сваволі пана виявляли в різних формах: страйкували на бурякових плантаціях, палили гуральню, млин. 1908 року розбили панську економію, забрали в поміщика пшеницю.
     До Жовтневої революції Шляхова була одним з найбідніших, відсталих сіл на Поділлі. Понад 90 проц. її населення не знали грамоти. Першу церковну школу в селі відкрили у 1862 році. Тут був один учитель, а в хаті, не пристосованій під шкільне приміщення, навчалось 30 дітей. 1877 року в Шляховій заснували однокласне міністерське училище, яке відвідували 62 хлопчики і тільки 6 дівчаток, в 1897 році почала працювати церковнопарафіяльна школа для дівчат.