Крижопіль 

     Крижопіль — селище міського типу в Україні (з 1938 р.) , адміністративний центр Крижопільського району Вінницької області, розташоване за 150 км від Вінниці. Залізнична станція.
     Виникнення населеного пункту та залізничної станції пов’язано з будівництвом залізниці Київ—Одеса, яке розпочалося влітку 1866 року. Свою назву станція дістала від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Назва «Крижопіль», можливо, походить від географічного положення села. Саме тут пролягає кряж, що править за вододіл між басейнами Південного Бугу і Дністра. Слова «кряж» і «поле» утворюють «кряжопіль», що, очевидно, видозмінилось згодом у Крижопіль¹. З часу заснування і до 1923 року Крижопіль належав до Чоботарської волості Ольгопільського повіту.
     В серпні 1870 року через станцію Крижопіль почався регулярний рух поїздів. Станцію спорудили на землі поміщика Рубчинського, який скористався цим для особистого збагачення, спекулюючи земельними ділянками. Поблизу неї виникло невелике селище. Першими забудовниками його були робітники залізниці. Поселення з часом стало перевалочним торговельним пунктом. Особливо багато перевозили товарів з Крижополя до Ямполя та Сорок. У 80-х роках станція мала невелике паровозне депо, яке в 1892 році ліквідували, коли на сусідній станції Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозів.
     У Крижополі 1892 року було 488 мешканців і 71 двір², а через 12 років — 690 чоловік і 123 двори. Швидке зростання пояснюється тим, що Крижопіль став важливим пунктом відвантаження цукрової сировини. В 1896 році зі станції відправили 582 тис. пудів, а через два роки — 1152 тис. пудів вантажів.
     Важко було працювати на залізниці. В серпні 1903 року машиністи й помічники машиністів Південно-Західної залізниці звернулися до міністерства шляхів сполучення зі скаргою. В ній йшлося про дуже низьку заробітну плату, про стягнення різних штрафів — за спізнення, перевитрату вугілля тощо. Залізничники вимагали підвищити зарплату, але їм відмовили в цьому³.
     Низький життєвий рівень мешканців, бруд та антисанітарія на вулицях і в житлах спричинялися до поширення інфекційних захворювань. Епідемія холери, що спалахнула в 1908 році, змусила місцеві власті прискорити будівництво нової лікарні. І все ж на медичне обслуговування витрачали мізерні кошти. В 1912 році на утримання невеликої лікарні (20 ліжок) відпустили 2 тис. крб. Наскільки незначна ця сума, видно з того, що вона майже дорівнювала річному заробітку лікаря цієї лікарні — 1,5 тис. крб. Крижопільська лікарська дільниця навіть перед першою світовою війною була єдиною на 20 тис. населення.
     У 1898 році відкрито Крижопільське двокласне залізничне училище. Навчання було платним, тому багато робітничих родин не могли віддати дітей до школи. У 1908 році з 82 дітей шкільного віку навчалось тільки 58⁴.

1  Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, вып. 9, стор. 1033.
2  В. Гульдман. Населенные места Подольской губернии. Каменец-Подольский, 1893, стор. 236.
3  ЦДІА  СРСР,  ф.  273,  он.  1,  спр.  696,  арк.  1—4.
4  ЦДІА  СРСР,  ф.  755,  оп.  187,  спр.  694,  арк.  12.