Джулинка

     Джулинка — село в Україні, в Бершадському районі Вінницької області, розташоване за 25 км від районного центру, на лівому березі Південного Бугу, залізнична станція. Через село протікають дві безіменні притоки Південного Бугу.
     Назва села, очевидно, походить від татарського слова «джуя», що значить «сміливий». Напередодні реформи 1861 року у Джулинці налічувалося 323 двори, 922 ревізькі душі¹. Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян. Тяжка підневільна праця, великі викупні платежі (щорічно слід було сплачувати близько 5 тис. крб.) вели до посилення опору селян. Тому, коли в квітні 1861 року в Ольгопільському повіті почався виступ незадоволених реформою, джулинці підтримали їх. Боячись зростання селянських заворушень, подільський губернатор послав солдатів Мінського, Брянського та Єлисаветградського полків для придушення непокірних. Царський уряд жорстоко карав всяку спробу розкрити селянам грабіжницьку суть реформи. Гайсинський повітовий суд у травні 1861 року розглядав справу про обвинувачення відставного фельдшера С. Балицького, який, роз’яснюючи джулинцям зміст реформи, нібито перекручував затверджені царем положення про становище селян, що звільнялися від кріпацтва².
     В пореформений час прискорився економічний розвиток села.
     Починаючи з 1873 року в Джулинці кожні два тижні відбувалися ярмарки³. Наприкінці XIX ст. у навколишніх селах Усті й Красносілці будувалися цукрові заводи, що зумовило деякі зміни в заняттях населення Джулинки. Селяни почали висівати цукрові буряки для цих підприємств. У селі з’являлися підрядчики, які наймали селян на сусідні цукроварні. На кінець XIX ст. припадає завершення будівництва залізниці Вінниця—Гайворон, що проходила біля села. Це також значною мірою вплинуло на заняття населення.
     До початку XX ст. Джулинка виростає у велике село з 798 дворами і населенням 3307 чоловік⁴. Найбільшими земельними власниками у Джулинці були поміщики та товариство Соболівського цукрового заводу. Йшов швидкий процес диференціації селянства. В селі було більше десятка куркульських господарств, зміцненню яких сприяло відкрите 1913 року кредитне товариство. Життя трудящих було важким, основна маса селян, позбавлена землі і людських умов праці, бідувала. Коли до села дійшла звістка про революційні події 1905 року, селяни активно виступили проти жорстокої експлуатації. Під керівництвом батраків Ф. Моруса, А. Білого, С. Печеного вони розгорнули боротьбу за скорочення робочого дня і підвищення оплати праці.
     В культурному відношенні Джулинка була відсталим селом. 1863 року тут відкрили першу парафіяльну школу, для якої у 1869 році звели окремий будиночок. Її відвідувало на початку 70-х років близько 70 хлопчиків та 10 дівчаток щорічно. Згодом у 1892 році в Джулинці почала працювати окрема церковнопарафіяльна школа для дівчаток, а в 1899 році — церковна школа грамоти. Перед першою світовою війною дві джулинські школи закрили, в селі залишилась одна школа, в якій працювало 3 вчителі і навчалися 172 учні⁵. Ще гірше було з охороною здоров’я. До XX ст. в селі про медичні заклади навіть не знали. Лише напередодні першої світової війни земство збудувало в селі невелику лікарню, де працювали лікар, фельдшер і медсестра.

1  Хмельницький облдержархів, ф. 112, оп. 1, спр. 1002, арк. 31—36.
2  Вінницький облдержархів, ф. 471, оп. 1, спр. 771, арк. 1—68.
3  ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, оп. 52, спр. 151, арк. 1—2.
4  Сведения о населении Подольской губернии. Каменец-Подольский, 1907, стор. 37.
5  Вінницький облпартархів, ф. 2147, оп. 2, спр. 332, арк. 31.